Військовий Микола розповів про бій поблизу Вовчанська, під час якого разом із побратимами зміг утримати позицію в умовах ближнього бою. Про це повідомив Зенітний ракетний полк імені Українських Січових Стрільців, передає “Думка”.
За словами Миколи, найважчим випробуванням для нього стали бої на початку березня 2026 року поблизу Вовчанська. Тоді він разом із п’ятьма побратимами тримав оборону на позиції, яку ворог виявив і намагався захопити.
Як розповів військовослужбовець, росіяни підійшли до укриття і почали закидати його гранатами. Входи були заздалегідь забарикадовані, тому вибухи не завдали шкоди. Коли настало коротке затишшя, Микола вибіг з укриття та кинув у відповідь кілька гранат, після чого противник відступив.
Після цього окупанти залишили біля входу в укриття пастку — протитанкову міну з додатковим зарядом пластичної вибухової речовини та під’єднаним бікфордовим шнуром. За словами Миколи, саме шнур допоміг йому помітити міну і деактивувати її.
Згодом ворог накрив позицію мінометним вогнем і почав атакувати FPV-дронами. Попри це, оборонцям вдалося втримати позицію. Там вони залишалися ще три доби, а повітряне прикриття забезпечували українські безпілотники. У підсумку весь особовий склад успішно виконав завдання.
У полку також повідомили, що після початку повномасштабного вторгнення боєць повернувся з-за кордону, де працював будівельником. Після мобілізації до зенітного ракетного полку він добровільно попросився до піхоти та приєднався до Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил.
Микола наголосив, що це рішення було обдуманим і зваженим. За його словами, він розумів, куди йде і що на нього чекає. Найбільше його мотивувало усвідомлення того, що він може зробити все можливе, аби руйнування, які вже принесла війна, не поширювалися на інші українські міста та села.