У сучасних реаліях Харкова та України механізми ЮНЕСКО не відповідають темпам і масштабам руйнування культурної спадщини, однак співпрацю з організацією необхідно продовжувати. Про це в інтерв’ю виданню “Думка” розповів архітектор-реставратор Віктор Дворніков.
За його словами, нинішні механізми роботи ЮНЕСКО не встигають реагувати на виклики, які спричинила повномасштабна війна в Україні. Водночас український офіс ЮНЕСКО залишається відкритим до співпраці та активно займається питаннями збереження культурної спадщини.
Водночас ухвалення рішень усередині міжнародної організації відбувається через складні бюрократичні процедури, що сповільнює реакцію на нові виклики. На думку Дворнікова, ЮНЕСКО має адаптувати свої підходи до умов війни та зробити процедури оперативнішими, щоб діяльність організації давала не лише формальний, а й практичний результат.
Він наголосив, що нинішня реакція міжнародних структур залишається слабшою за масштаб руйнувань, яких зазнають об’єкти культурної спадщини в Україні. Водночас, за його словами, припиняти співпрацю з ЮНЕСКО не слід. Дворніков вважає, що організація виконує важливу захисну та представницьку функцію, хоча основна відповідальність за збереження та відновлення пошкоджених пам’яток усе ж залишається за державою.
Також він зазначив, що навіть включення об’єкта до списку світової спадщини не гарантує швидкого фінансування відновлювальних робіт.